Півзахисник «оранжево-чорних» Тарас Степаненко - про матч з «Вікторією».

- Що відбувалося на полі? Не вдалося зламати, здавалося б, скромного суперника.
- Не вдалося забити м'яч вчасно. Пропустили два голи, два рикошети: і там і там м'яч відскочив. Команда хороша, дисциплінована. Вони зіграли дійсно ззаду, і видно було, як вони віддавалися на полі. Мені здається, що у них було більше бажання, ніж у нас.

- Здавалося, що в другому таймі команда змінилася в атаці. Почали розгойдувати з флангу на фланг...
- Розумієте, в першому таймі теж були моменти, але пропустили два м'ячі - це був шок для команди. У другому таймі вже робити нічого - треба було йти вперед, забивати. Тому що 2:2 нас не влаштовувало. Були моменти... Прикро, що навіть за рахунку 2:0, при такому розкладі ми могли оформити і три м'ячі.

- Це історична поразка?
- Звичайно. Кожна гра - це історія. І кожна гра - це досвід. Потрібно пережити. Сильний не той, хто мало лежить, а той, хто піднімається швидко.

- Складалося враження, що чогось не вистачає саме в останньому моменті, в завершенні комбінації...
- Може, й так: просто підставити ногу...

- А в перерві Мірча Луческу що сказав? Був негативний настрій?
- Ні. Він сказав, що на полі треба показати характер. Якщо хтось не готовий показувати цей характер, то просіть заміну. Видно було, що другий тайм ми повністю були біля воріт суперника і мали багато моментів. Найприкріше - м'яч не летів у ворота.

- М'яч, як зачарований, не відчули це?
- Я ж кажу, не було везіння: все то у воротаря, то в захисника, то поруч, то в штангу. Але везіння треба заслужити. Видно, «Вікторія» заслужила його більше, ніж ми сьогодні.