У родині Заварових вже традиція: день народження святкувати в тісному родинному колі. Зараз особливий день у голови сімейства: легенді вітчизняного футболу - 55. Тому за звичаєм поруч близькі. Однак так було не завжди...

- Ми зараз компенсуємо той час, що втратили в молодості. Тому що коли він був гравцем, його практично не було вдома, - каже дружина Олександра Заварова.

Адже молодість він присвятив футболу. За це гра мільйонів йому віддячила статусом зірки світового рівня. А все починалося з ворошиловградської «Зорі» і ростовського «СКА», де поступово його талант відкривали Борис Фомічов, Йожеф Сабо. Далі був видатний період довжиною в 5 років в київському «Динамо». Розгледів в ньому генія Валерій Лобановський. Але його футбольний інтелект і феноменальні здібності в своєму складі хотіли бачити «Барселона» і «Ювентус». Заваров вибрав туринців.

У своїй кар'єрі футболіста Заваров двічі ставав чемпіоном СРСР, тричі вигравав Кубок СРСР, Кубок Італії, Кубок УЄФА і Кубок володарів Кубків, а ще він – віце-чемпіон Європи 1988. Чотири роки поспіль він потрапляв в рейтинг претендентів на «Золотий м'яч».

 - Саша був великим футболістом. Не дарма його запросив такий клуб, як «Ювентус»! Не кожен міг грати в цьому великому клубі і, до того ж - в основному складі. Тому що Заваров - це була наша гордість, - згадує Йожеф Сабо.

Період в «Сан-Дізьє» став стартом тренерської кар'єри. У Швейцарії тренував «Віль». Там отримав національний кубок. Далі був досвід роботи в казахстанському «Женісі», російській «Москві», українських «Металісті» і «Арсеналі». Для столичного клубу став справжнім рятівником, як згадує екс-футболіст «канонірів» Віталій Рева:

- Є відмінні риси: у нього всі тренування були футбольні. Він змушував футболістів на полі думати. Сам він був чудовим гравцем, і він це відчував. Всередині у нього були правильні відчуття. Звичайно, він, напевно, все-таки підбирав таких гравців, щоб відповідали його розумію, щоб їм не треба було пояснювати.

Олександр Заваров своїм багатим футбольним досвідом допомагав у підготовці до ЄВРО-2012, а пізніше увійшов до тренерського штабу збірної України. Після відставки Олега Блохіна одного разу виводив головну команду на полі в якості в.о. головного тренера, і той матч з Болгарією став переможним. Після призначення Михайла Фоменка був його помічником і допоміг збірній вийти на ЄВРО-2016. Зараз Олександр Анатолійович - радник президента ФФУ в підготовці до чемпіонату Європи.

Свою футбольну різнобічність Олександр Заваров реалізував в якості експерта на різних проектах на каналах «Футбол 1»/«Футбол 2». У свої 55 він уже готується приймати нові футбольні виклики...

А поза грою Олександр Заваров - щасливий сім'янин. Багато часу приділяє дружині, двом синам і чотирьом онукам.

- Він якийсь відчайдушний дідусь. Він дозволяє все. Дозволяє все купувати беззастережно. Все для них. Але у нього є слабинка ... Мені здається, він онучка Федю любить трохи більше, ніж дівчат, - розповідає дружина Олександра.

У моменти, коли він з родиною, Олександр Заваров - найщасливіша людина у світі. Саме його велика родина - це натхнення для нових подвигів у футболі ...