Коментатор телеканалів «Футбол 1»/«Футбол 2» повернувся в ефір!

В ексклюзивному інтерв’ю footballua.tv Роберто розповів про службу в армії, проаналізував актуальні футбольні питання та підняв завісу у підготовці до повернення в ефір програми «Європейський WEEKEND».

- Роберто, з поверненням! Нагадай, будь ласка, як так сталося, що ти пішов служити? Це був поклик душі чи тебе призвали?

- Все разом. Адже чистий поклик серця – це коли людина вирушає на фронт добровольцем, а коли надходить повістка – то це два в одному. Все разом. Я взагалі думав, що маю йти служити ще взимку 2015-го – тоді пройшов медобстеження. Думав, потраплю до четвертої хвилі. Але потім все перегралося, тож пішов влітку. Зате потрапив до останньої, шостої хвилі мобілізації: на сьогодні вона планується як заключна.

- Як до такого рішення поставилася твоя сім’я?

- Є розуміння на рівні розуміння, а є жіноча реакція десь з істеричними нотками (посміхається). Не з істерикою, а саме з такими нотками. От така вона була.

- Чим ти займався під час служби?

- Я служив у ракетно-зенітних військах. Одним із обов’язків було відстежувати на спеціальному планшеті інформацію про небо над Україною. Якщо щось виникає, ти ці відомості передаєш для уточнення, адже їх потрібно конкретизувати. Інколи з’являлися реальні літальні апарати, але також кожен день тривали навчання, тобто на цьому планшеті вводилися фіктивні дані. Твоє завдання – передавати інформацію, щоб люди автоматично встигали все це накривати. Отож було і тренування, і реальна служба.

Також всі в армії охороняють територію табору, який розташовується в полі. Саме у цьому задіяно чимало людей. Потрібно пильнувати увесь периметр. Загроза постійно існує, зокрема, диверсії, проникнення диверсійно-розвідувальної групи. Окрім того, в армії ти можеш робити все - будувати, копати… Загалом я виконував багато функцій.

- В якому настрої ти повернувся додому, як почуваєшся?

- Повернувся у прекрасному стані,  навіть у кращому, ніж був! Схуд (посміхається).

-Так, це помітно!

- Було холодно. Організм за таких обставин мобілізується. У польових умовах нормальна людина навіть більше стежить за своїм здоров’ям, ніж у комфортних, повсякденних. Вдома можна розслабитися. А там, наприклад, потрібно чистити зуби три-чотири рази на день. Бо що таке зубний біль? Він один з найстрашніших… Якщо він тебе спіткає на фронті, до лікаря можна потрапити навіть не через день, два чи три. Тож доведеться терпіти. Тому краще не хворіти і дбати про своє здоров’я (посміхається). Триматися в тонусі!

Насправді, будь-які труднощі нормальну людину мобілізують, а комфорт і затишок, навпаки, розслабляють.

Роберто Моралес- Як служба змінила тебе? Твоє ставлення до війни, до людей, можливо?

- Вона не змінила кардинально мого ставлення до людей, але надала більше конкретного матеріалу.  Річ у тім, що навряд чи можуть зазнати радикальних змін погляди у дорослому віці. Ти живеш у своєму соціумі та маєш конкретне коло спілкування. Так, в силу обставин натрапляєш на представників інших соціальних прошарків. А на фронті занурюєшся у світ інших особистостей – абсолютно різних. Враження цілком позитивні. 80 відсотків людей хороші, нормальні.

- А який загалом моральний стан у людей на фронті? Дух бойовий?

- Щодо бойового духу, то це залежить більше від кожного особисто. Розпочнемо з того, що дивитися вітчизняні новини –  зло, бо це така собі добірка популізму і нісенітниць… Багато хто в усе це вірить, зокрема, в історії якихось всесвітніх змов… Це впливає лише на людей невисокого інтелекту. Якщо поруч є хтось адекватний, він пояснить. Якщо немає, то це далі живе і вкорінюється у голови.

Важливе не лише телебачення, але й те саме радіо. Перекручена, напівправдива інформація – усе це тяжіє над людьми.  Не потрібно навіть слухати антиукраїнських станцій.

Дуже добре, що з’явилося «Військове» радіо, де мені довелося трохи попрацювати наприкінці служби. Треба пояснювати цивільним людям, що насправді відбувається, адже часом вони вірять ледь не в Лохнеське чудовисько.

- На фронті люди мали можливість і бажання дивитися футбол?  Ти сумував за футболом?

- Як мінімум, телевізор у нас був. Щось дивилися. Звісно, це залежить від того, скільки у тебе є вільного часу. Якщо є напруга, бойові задачі, загрози, які виникають, тоді  телевізора менше, або взагалі нема.

Футболу дійсно не вистачало. Міг дивитися тільки матчі чемпіонату України, а ще виступи наших команд в єврокубках. Це бачив. Бракувало футболу загалом і бразильського футболу зокрема.

 «За Фоменка був найкращий матч в історії збірної України, але гра нашої команди на ЄВРО – це саме його поразка»

- Зараз надолужуєш втрачене? Передивляєшся матчі?

- Багато дивився поєдинків англійського чемпіонату, коли виникла можливість, зібрав свій певний топ. Запитував у людей,  які найкращі матчі варто переглянути. Щось дивився нарізками, щось – у повному обсязі. Англійську тему минулого сезону для себе закрив. Більш-менш зрозумів, що там трапилося. Іспанський чемпіонат так не передивлявся. По-перше, там все для мене зрозуміло. По-друге, дуже великий масив інформації … Я переглядав дещо з латиноамериканського футболу, зокрема Копа Лібертадорес. Тобто стежу за усім.

- Збірну Андрія Шевченка вже бачив? Які враження від роботи нового головного тренера?

- Звісно, враження кращі від попередніх. Збірна Шевченка намагається грати вперед. Кількість помилок залишилася приблизно такою самою. Але на ЄВРО команда контролювала м’яч. Їй потрібна була або цілком вільна зона, або ж вона зупинялася чи намагалася перевести  м’яч на фланг –  там по двоє гравців закривали Ярмоленка та Коноплянку, останнього навіть троє. Тоді  Женя був в оптимальній формі і, вважаю, взагалі був найкращим на тому ЄВРО. Тобто варіантів не залишалося… Футболісти самостійно не здатні були шукати вільні зони, розривати, відкривати їх, тому гра збірної України – це, насамперед, тренерська поразка того таки Фоменка. Треба все визнавати. Так, під його орудою команда провела найкращий у своїй історії матч із Францією. Тоді Україна виграла з позиції сили і цілком заслужено.

Але на ЄВРО «синьо-жовті» вже діяли інакше. Бо немає універсального рецепту, це не борщ. У футболі потрібно шукати нові варіанти, а та збірна не робила цього на ЄВРО. Зокрема, в атаці. Хтось скаже, що не мала бажання. Це брехня.  Бажання я побачив вдосталь, і від нього команда дуже часто втрачала. Гравець хоче йти вперед, не знає куди, метушиться… Пасивності не було, натомість - цілковита неефективність. У Шевченка збірна не чекає на помилку суперника, намагається створювати щось. Так, помиляється, але це набагато цікавіше. Так, є зауваження. Завжди виникатимуть пропозиції: кого ставити, а кого – ні, хто «лісоруб», а хто – футболіст. Однак наразі від цих матчів враження позитивні. Візьміть хоча б поєдинок із Косовом. Як не як, але ми їх «рвали» як хотіли. Треба пам’ятати, що ми з Люксембургом мучилися! А косоварів ганяли …. Поки все нормально. Подивимося, що буде далі.

Зрештою, ми говоримо не лише про Шевченка. Ми говоримо про повноцінний тренерський штаб іноземців,  який левову частину роботи виконує. Андрій Миколайович як людина з величезним авторитетом може щось підказати. Звісно, він має власні думки і якось їх втілює. Однак в його штабі є практики, які на тренерській роботі давно. Насамперед, це Ріанчо і Тассотті. Обох вважаю дуже важливими для збірної. А ще тренера воротарів – не нашої традиційної могутньої школи (посміхається), бо потім скаржимося на гру наших голкіперів… Двоє іспанців та двоє італійців – це повноцінний тренерський штаб іноземців, і гадаю, це має певний позитивний ефект.

шевченко тренер сборной ффу

«Я не вірю, що Чемпіонат Світу відбудеться в Росії»

- Який твій прогноз щодо виходу збірної України на Чемпіонат Світу?

- Я не скажу категорично, що не вийдемо, але такої впевненості немає. Це було б красиво – пробитись на мундіаль. До речі, взагалі не вірю, що Чемпіонат Світу відбудеться в Росії. Нічого цінного не поставлю на те, що турнір у РФ заберуть, але маю дуже сильні передчуття, що це таки станеться. Для цього багато підстав. Одна з найголовніших - неготовність стадіонів. Скільки арен може прийняти матчі – 4 з 12-и? Переважно стадіони на реконструкції, а в Санкт-Петербурзі просто не можна побудувати. Байдуже, як ви ставитеся до «міста російської інтелігенції», але питання в іншому: той стадіон неможливо звести ні за які гроші. Він «сідає». Тобто дуже «розумні» люди знайшли місце.

І це лише частина проблеми. Насправді, у ФІФА, УЄФА зараз відбуваються процеси, які надто важко контролювати. Від УЄФА та ФІФА зараз вимагають чесності та адекватності. Чому? Бо це один з найбільших ринків у світі, якщо не найбільший… На процес, який генерується клубами і збірними, ФІФА та УЄФА не витрачають гроші. А прибутки шалені! Це навіть не видобуток нафти. Хоча там треба неабияк вкластися. Є багато країн, які цим займаються. А тут - свій монополіст. Добре, будь монополістом, але адекватним… Саме тому вигнали всіх цих «прекрасних» людей – Блаттера, Платіні. Останній був геніальним футболістом, але ми знаємо, яким став керівником.

До речі, я так само впевнений, що не буде Чемпіонату Світу в Катарі. Там просто не можливо грати влітку. Погляньте на бюджет та прибутки англійської Прем’єр-ліги і скажіть: «Ви заради Мундіалю поламайте увесь сезон»! 2-2,5 місяці треба вибити на підготовку, відпочинок… Та АПЛ може придбати той Катар і, як то кажуть, закатати його в асфальт. Не буде Чемпіонату Світу в Катарі, я переконаний. Це нереально.

- До речі, ти був амбасадором збірної України на ЄВРО-2016. Чи досі на тебе покладена ця місія?

-Ні. Коли запропонували продовжити виконання місії, відповів: «Хлопці, я ж в армії». І взагалі почувався далеким від того всього… Мене попросили бути присутнім на презентації нової форми збірної. Я там був, як і на проводах збірної на ЄВРО. Це все, що я міг зробити. Моя функція – представницька… Чому погодився стати амбасадором? Мені якихось «бонусів» точно не перепадало: я був в армії, не міг нікуди літати зі збірною… До неї чи до Федерації можна ставитися дуже-дуже критично. Та я для себе вирішив, що матчі національної команди на ЄВРО – ще одна можливість яскраво заявити про Україну. І байдуже, перемога чи поразка… Це шанс підвищити інтерес до футболу і в самій Україні. На проводи збірної люди прийшли з національною символікою. А що таке державний прапор – останні події засвідчили. Здавалося б, що таке жовто-блакитний стяг?.. Клаптик матерії. Але є території, де він зараз не висить. І це біда.

амбассадоры«Фонсека не став просто працювати з командою Луческу, а створив свій «Шахтар»

- Перейдемо до української Прем’єр-ліги. Як тобі «Шахтар» Фонсеки?

-Спочатку Паулу вирішив створити таку собі «Брагу». Плюс у цьому був: це максимальне застосування швидкості бразильців, коли Фред стрімко закидає м’яч наперед. Але, звісно, така схема працювати не може, бо все впирається в одного гравця, його стан, настрій, здоров’я. Тому нинішня модифікація, де з’являється Коваленко, цікавіша. Центральні захисники? Мій варіант – Ордець та Ракицький. Кучер за останні півроку дуже здав. Можна хотіти, але, якщо ноги не встигають, бажання грає проти тебе. Прагнеш, біжиш, але не можеш добігти і чіпляєш суперника.

Фонсека не став працювати з «Шахтарем» Луческу, а створив свій «Шахтар». Фонсека вибудовує його згідно зі своїм баченням, він про це попереджав. Хай робить свою справу.

Що стосується кадрів, то все-таки є проблема з центрфорвардом.

- Як щодо Феррейри?..

-Так, він  старається. І виходить, що на сьогодні він найкращий.

- А от що з Селезньовим?

-У нього постійні спади та підйоми у формі. Це десь на рівні бажання людини. Пам’ятаю, як він пішов із «Шахтаря». Перед цим у Селезньова був невдалий період, на ЄВРО 2012 він образився, його не випускали, і тут - як побіг!.. Зняв футболку – і всі побачили суператлета із м’язами! А потім знову почалися падіння та злети.

Не знаю, наскільки в нього сильне зараз бажання. Він програє Феррейрі в конкуренції. Чисто програє. Потенціалу має більше, але куди ти його покладеш? У нас скільки футболістів, про чий потенціал говорили. Той же Кирило Петров… І таких багато.

- Поговоримо про київське «Динамо». У чому, на твою думку, причина невдалих результатів цього сезону? Ребров не справляється без Ріанчо, футболісти немотивовані? Дається взнаки втрата деяких гравців – того ж Драговича?..

-Драгович –  не рецепт щастя. Так, він хороший футболіст, але, зрештою, Віда – теж непоганий гравець. Навіть з урахуванням усіх своїх помилок, він приносить дуже багато користі.

Чому у «Динамо» не виходить? Гадаю, не збудована гра півзахисту. Футболісти є. Ми можемо критикувати Сидорчука тут і там, але він непоганий виконавець (не беручи до уваги нервування під час деяких матчів). Про Гармаша зараз немає сенсу говорити, бо він травмований.

Загалом гра невибудована. Потрібна ідея – не просто поставити футболістів, а прописати конкретні функції, щоб їм підходили. Начебто і Федорчук – непоганий гравець, а глобальної картини немає. Вважаю, все починається з півзахисників, бо виходить, що лінивий, невмотивований Велозу все одно міг робити більше, ніж всі ці хлопці. І це факт… Але з тих, хто є, треба ліпити гру. Я її не бачу. А здавалося б, візьмеш перелік центральних півзахисників «Динамо» - їх же багато.

- Тобі не здається, що немає якогось гравця з пасом, як у Єрьоменка, Корреа в найкращі роки?

-Так, таких нема. Але необов’язково потрібні плеймекери. Не виросли такі у нас. Взагалі в Україні не ростуть. Які вони були за роки Незалежності? Калитвинцева взяли з Росії, Белькевич – білорус. Ротань став плеймейкером, коли отримав життєвий досвід, у солідному віці. Взагалі дуже важко з цим. Треба іншу гру будувати.

Зрештою, проти України була чітка стратегія у Північної Ірландії – команди, де немає на що дивитися. Але вона мала ідею, і була окрема концепція гри проти збірної України, і зовсім інакша – проти інших суперників. Отак треба працювати. Не виросли плеймекери, форварди… Це трапляється. От кажуть, у нас немає класного нападника. Але тому форварди і коштують дорожче за всіх на футбольному ринку, адже вони  рідкісне явище. У Бразилії зараз проблема з нападниками,  а ви говорите, в Україні…

Знову таки - Північна Ірландія зроблена однією сокирою без жодного гвіздка. Тобто примітивність цієї команди – екстра, а тренер знайшов, як цих гравців розставити.

- Так і Ісландія – не скажеш, що феєрична команда…

- В Ісландії ще є ті, хто щось може. Той же Сігурдссон… Нам би свого Сігурдссона зростити… Але нема гейзерів. Не росте (сміється).

- Одна з головних сенсацій цього чемпіонату України – це «Чорноморець». Що можеш сказати про «моряків» та роботу Бабича?

- Чесно скажу, «Чорноморця» результати значно кращі, ніж гра. Нічия з київським «Динамо» - це суперподарунок. Той же матч з «Карпатами» повністю дивився одним оком , бо двома – це важко (посміхається).

- Ще одна команда, про яку хотілося б поговорити – це «Зоря». Якими бачиш її перспективи в єврокубках? Колектив Вернидуба дуже хвалили, наприклад, за гру на «Олд Траффорд». Чи вистачить команді того рівня, якого вона досягла, щоб вийти з групи?

- Вийти важко. Для цього групу бажано мати зовсім не таку. Але «Зоря» грає нормально. В першому матчі з «Фенербахче» мені сподобалася. Ну не дотерпіли… Буває. Десь люди втомлюються. Десь рівень суперника вдається взнаки. Клас же не в контролі м’яча і не в загальній картині… Він може проявлятися в одному епізоді. Прекрасний приклад: вже гладкий Роналдо приїхав грати проти київського «Динамо». «Біло-сині» вели 2:0, а він стоячи зробив 2:2 і пішов пити пиво та їсти чіпси (Ліга чемпіонів-2004 – прим. Footballua.tv). Добре, не такий рівень у  турків, але клас деяких їхніх виконавців – значно вищий, ніж у деяких футболістів «Зорі». Та команда Вернидуба все одно зіграла з «Фенербахче» з позиції сили, мала перемагати, добре показала себе у поєдинку з «Ман Юнайтед». Наразі за грою все непогано. Попереду ще три матчі.

Юрий Вернидуб«Будемо повертати «Європейський WEEKEND» з певними оновленнями та співведучим»

- Нарешті ти повертається в ефір! Якою буде твоя спеціалізація цього сезону?

-Тут все просто: Бразилія відпала, а з європейських лишилися тільки «мої» чемпіонати: Англія та Іспанія. Так що все нормально. От їх і буду коментувати. Плюс єврокубки.

Також будемо повертати «Європейський WEEKEND». Наразі про дати точно сказати не можу, бо є деякі технічні питання. У програмі будуть певні оновлення. А у мене - співведучий. Спробуємо цей варіант. Назвемо його вже потім!

-Твій співведучий з телеканалу чи хтось новенький?

-Був час, коли я ще не знав, кого запропонують. Мені ж треба подивитися, чи зможу спрацюватися з людиною… І тоді перше, про що мене запитували: «Логунова?» (Поліна Логунова була однією з ведучих на проекті «Великий футбол. ЄВРО-2016» - footballua.tv). Ні! (посміхається). І не Іріша Блохіна.

-Не жінка?

-Ні.

- Формат буде таким, як у минулі роки, чи щось зміниться?

-Глобально – такий самий, а в нюансах будемо змінюватися. Я вважаю, все одно, передача, яка заточена під огляд європейських чемпіонатів,  має свої канони. І просто взяти її перекрутити не можна. У будь-яких інших, розважальних, - і балалайки, і ведмідь – все може бути, а тут – ні.

Роберто Моралес-Фінальне питання. Ти часто коментуватимеш матчі ЛаЛіги… Що скажеш про Зозулю, Кравця в Іспанії?

-У Кравця все добре. Має ігрову практику, у нього виходить все значно ліпше, ніж у «Штутгарті». Він не основний, але чому ми вирішили, що Артем має бути основним? Скільки років чи місяців на професійному рівні Кравець грав у професійний футбол? Чи повноцінний рік набереться? Ми пам’ятаємо цей матч проти «Валенсії», безумовно (посміхається). Але зараз в нього виходить. Як мінімум, є голи. У збірній він – номер один. І це реально. А хто краще?

Ситуація із Зозулею - йому важко. Прямий конкурент – Кастро. Роману не витіснити його – це сто відсотків. І попри вік, це футболіст з гарною результативністю. І в Сегунді, і в Прімері – де завгодно. Дай йому ключку, відправ на хокей, гадаю, він і там 15 шайб заб’є. Кастро потіснити не вдасться, а от поборотися за місце головного джокера Зозулі до снаги. А може, Кастро десь травмується, і Роман побуде основним. Багато не очікую, але що вийде, чесно, не знаю. 

Підготувала: Юлія Щербина