Президент Всеукраїнського об'єднання тренерів з футболу Микола Павлов розповів ведучій програми «Моя гра» Аллі Бублій про тонкощі тренерської роботи.

-Якщо б Ви зараз повернулися в футбол, то був би інший Павлов?

-Звичайно. Мені зараз буває соромно за тренерів, які молодими роблять якісь помилки. Хоча, це все треба пройти. Тренер ніколи не стане мудрим без певного досвіду.Якщо не наб'єш шишок, ти будеш виглядати ніяково і несерйозно. Ти можеш бути нецікавим для глядачів і уболівальників, але головне - бути цікавим для керівників. Переходячи з однієї команди в іншу, я теж набував досвіду: як розмовляти, як спілкуватися. У мене було близько 20-и питань, які я друкував, приїжджав до президента і по кожному пункту розкладав.

-Який був перший пункт?

-Зарплата і привілеї футболістів. Ти можеш потрапити в халепу, якщо не знатимеш, як керувати футболістом. Останній приклад - по «Маріуполю». Федотов - хороший футболіст, але ніколи не був гравцем основного складу. І ось став потрапляти до складу. Він прийшов і сказав, що за контрактом щомісяця повинен отримувати певну суму. Я викликав Євгена Канана, і дійсно в контракті було написано, що, якщо протягом місяця гравець потрапляє в число 18-и гравців, то йому повинні платити. Але ж він повинен грати і заробляти, а не просто отримувати гроші. Я бачив перспективу в цього футболіста, тому ми домовилися, що перший місяць Канана платить йому 10 000 доларів, а на наступний місяць буду платити я. І Канана платив, адже сам підписав такий контракт з футболістом.

Кравченко Костя з моїм приходом став гравцем стартового складу, хоча до цього не грав два роки. У нього теж так в контракті було прописано. І я, і Канана платили йому.

-Перший пункт - це зарплати футболістів. А які інші?

-Останній пункт був про мою зарплату. До цього були пункти про моїх помічників, водіїв, агрономів. Не може ж людина сісти за неприбраний стіл, вона не може там працювати і щось побудувати Яке робоче місце у футболістів? Поле. У всіх командах, в яких я працював, футбольні поля були найкращі. Можу з ким завгодно посперечатися. Я приїжджав в новий клуб і насамперед знайомився з агрономом і давав йому грошей.

-За що Ви давали гроші?

-Якщо я бачив гарне поле, то давав гроші, щоб він знав моє ставлення до праці.

-Скільки давали?

-1000 доларів, бувало. Багато молодих тренери не розуміють, яка прикладена праця, щоб підготувати поле. Я знав, скільки отримують працівники полів в тій чи іншій команді. Я міг говорити керівництву, що в іншому місці краще, а значить, і тут повинні платити також. Якщо ти даєш, то ти й вимагаєш.

- Ви платили всім. У Вас грошей вистачало?

-Я платив водіям, помічникам... Мої водії були найбільш високооплачувані в країні. Я давав свої гроші, і зі штрафів. Гравці самі приїжджали і платили ці гроші. Чеснаков може підтвердити. Ми їх навчили збирати гроші: раніше збирали долари, а тепер - гривні, так як грошей немає. Був у мене ще один пункт: незалежно від контракту, я кожен місяць міг піднімати заробітну плату футболістам, які проявили себе. Є ще один момент - ставлення до тренера. Я можу слухати тільки одного президента, а з рештою можу вести себе, як хочу.

-А що, якщо президент дозволяв собі розповідати?

-Мені щастило з президентами. Я ніколи не підводив президентів в тих клубах, в яких я працював. Якщо президенти виконували умови в контракті, то завжди був результат.