Коментатор і ведучий каналів «Футбол 1» / «Футбол 2» Віктор Вацко у своєму блозі розмірковує на тему фінансової та спортивної мотивації футболістів в Україні.

«Коли я працював у« Карпатах», зіткнувся з цікавою історією. У полі нашого зору потрапив один хлопчина з французької Ліги 1. Ми могли отримати його абсолютно безкоштовно. І, коли почали «пробивати грунт», дізнаючись, як він дивиться на переїзд в Україну, цей хлопчик, як справжній профі, заявив: «Та за великі гроші я поїду куди завгодно».

За гроші ! Спортивна складова - справа десята.

Ось чому я став дуже обережно ставитися до трансферів сильних футболістів з топових європейських ліг в Україну. Хоча раніше просто мріяв про таких гравців у нашому чемпіонаті. Досвід «Динамо», в останні роки дуже яскраво це підтверджує.

Взяти, приміром, того ж Раффаеля, купленого влітку 2012-го за 9 мільйонів євро. У «Герті» він був лідером команди, вів за собою партнерів, дивував уболівальників своїм умінням як створити момент для партнера, так і завдати вирішального удару самостійно. У Київ приїхав в 27 років - вік футбольного розквіту. Але так тут і не заграв.

Можливо, не відчувши належної кредиту довіри тренера і потрапивши на лаву запасних, звиклий бути на провідних ролях в статусі «недоторканного», Раффаель надламався і занедужав. Нова країна, нові партнери, нестабільна позиція - грав Араужу і лівого вінгера, і центрального півзахисника, що виявилося для нього новим футбольним досвідом... Бразилець, замість того щоб боротися, доводити, опустив ручки, здався... Він став відверто валяти дурня на тренуваннях і прохати динамівське керівництво відпустити його назад в Бундеслігу...
 

У Раффаеля банально не виявилося мотивації. Мотивації, яка міряється не тільки грошима. Адже наш чемпіонат не транслюють в Європі, у нас немає сильної якісної преси і того тиску з боку вболівальників, який щонеділі відчуває футболіст в топ-чемпіонаті. Там, в європейській еліті, гравець розуміє, що один-два невдалі сезони створять йому відповідний імідж і істотно вдарять по кишені в майбутньому.

 Повернувшись в Бундеслігу, Раффаель заблищав в оренді в «Шальке». Возз'єднавшись в Менхенгладбахі зі старим знайомим по «Цюріху» і «Герті» тренером Люсьєном Фавром, бразилець забив 9 м'ячів і віддав 4 гольові передачі, завдяки чому був названий вболівальниками кращим півзахисником Бундесліги за підсумками першого кола. А німецька преса, захоплюючись його грою, прямим текстом натякає бундестренеру Йоахіму Льову про можливу натуралізацію і виклик до «Манншафда» національної збірної.

Аналогічно прекрасно в Бундеслізі відчуває себе, не загравший в «Динамо» швейцарець Адмір Мехмеді. Так, «Фрайбург» - трошки інший рівень. Але там він грає на позиції центрфорварда і, забивши 6 м'ячів у чемпіонаті, є кращим бомбардиром команди. Журналісти та фахівці називають Адміра «найгострішим і яскравим атакуючим гравцем команди». І він щасливий. 

Воістину , мотивація спортивна з будь-яким амбітним футболістом здатна творити чудеса. Питання лише в тому, чи всім дає таку мотивацію чемпіонат України?»