Президент Всеукраїнського об'єднання тренерів з футболу Микола Павлов розповів ведучій програми «Моя гра» Аллі Бублій про своє ставлення до футболістів і їх агентів.

-Ви завжди могли вимагати хороші умови для себе і футболістів?

-Так. Я єдиний тренер, якого не звільняли з роботи. Я завжди відпрацьовував контракт або йшов раніше. Відчував, що ми можемо посваритися, й іншого варіанту не буде, як піти з роботи. Одна справа - коли ти йдеш з високо піднятою головою, й інша - коли, як паршивий пес, якого виганяють. У такій ролі я себе не можу бачити. Мене б не поважала сім'я і не поважали б мої друзі.

Я заробляв все більше і більше з приходом в нові команди. Щороку «Ворскла» продовжувала зі мною контракт. Щось виграли - продовжили, залишилися в Прем'єр-лізі - продовжили. Мені запропонували п'ятирічний контракт, а це серйозний крок, тому що я повинен був переконатися, що і футболісти нікуди не підуть. Я вирішив укласти контракт на 5 років, якщо й футболісти підпишуть контракт на 5 років. Я з усіма переговорив, і все погодилися. Природно, комусь збільшив зарплату у 2-3 рази, а комусь - і в 5 разів. Ми підписали контракти, а за тиждень почув, що у багатьох з'явилися агенти. Я пробивав умови і гроші, а агенти підписували угоди й отримували відсотки. Добре, що ці агенти виявилися порядними людьми. Я їм подзвонив і запитав: «Ви щось зробили корисного для футболістів?». Вони відповіли, що раніше допомагали дружинам, дітям, формою. Я їх попросив написати, скільки футболісти їм винні, а потім викликав своїх гравців і попросив повернути всі ці гроші. Після цього вони написали розписку, що не є агентами для футболістів. Коли я прийшов в «Маріуполь», то там вже у всіх агенти були. Я зрозумів, що потрібно знаходити спільну мову з ними, щоб за спиною нічого не робили.

-Ви з ними потоваришували?

-Так. Мені якось один дзвонить і каже, що його футболіст зараз в барі п'є. Вони самі ж мені їх здавали. Вони хотіли, щоб ті грали, а не горілку пили. Я перетворював агентів на друзів команди.

-Ви спілкуєтеся з усіма футболістами, яких виховали?

-Не з багатьма. З Рикуном я постійно на зв'язку. Якщо дістати мій телефон, то точно побачите, що він мені дзвонив. Його я лаяв більше всіх, але тепер він більше всіх мені дзвонить. Він не поганий, він - добряк. Рикун стає поганим, тільки коли вип'є. Тоді починає всіх вчити, крім мене, природно.

-Ви намагалися якось вилікувати Рикуна від поганої звички?

-При мені він не пив. Він тримав вагу і був найкращим у моїй команді. А Маркевич не міг з ним впоратися. Мені мама Рикуна дзвонила і казала: «Миколо Петровичу, з Вами він не пив так. Скажіть, як з ним треба впоратися».

-Як з ним потрібно було боротися?

-У мене помічники були хороші. З футболістами у мене не було проблем. Були проблеми з керівниками, які не погоджувалися зі мною з приводу оцінки того чи іншого гравця. Ми виграли Кубок у 2009-му році і домовилися з Олегом Бабаєвим і Костянтином Жевагом, що кожен футболіст, який буде закінчувати кар'єру в «Ворсклі», повинен отримати цінний приз у вигляді автомобіля Mercedes вартістю 30 000 доларів. Всі футболісти, що зі мною йшли з клубу, отримали цей приз. Даллку і Маркоскі не отримали його. Я пам'ятаю, Долганський не отримав, і я подзвонив покійному Бабаєву і сказав, що, якщо він не заплатить, то я сам заплачу, але про це дізнається вся країна. Ми подзвонили Долганському, запросили і при всіх подарували. Бабаєв був людиною слова. У мене ніколи не було такого керівника.