Витор Северино

Витор Северино Фото:: Офіційний сайт Шахтаря

Вітор Северіно дав інтерв'ю офіційному сайту донецького Шахтаря, в якому розповів про кар'єру, футбольнe філософі. та цілі на майбутнє.

– Віторе, як ви пов’язали життя з футболом?
– Я дуже рано почав тренувати. Завжди було бажання дістатися найвищого рівня у футболі. Підбираючись до професійних етапів як гравець, я зрозумів: мені буде складно, я не настільки талановитий, аби досягти тих висот, яких хотів. Тому рано почав вивчати гру, технології тренувань, віддаватися на сто відсотків своїй меті бути наставником. Вступив на факультет для вивчення методології занять і фізкультури загалом. Завжди просив тренерів про те, щоб брати участь у робочому процесі. Мені було лише двадцять, коли з’явилася перша нагода, й відтоді завжди вдавалося зростати і робити крок уперед.

– Португальська школа підготовки тренерів протягом останніх 20 років дала чимало професіоналів…
– На нас уплинула робота наших наставників за кордоном. Карлуш Кейруш, Жозе Моурінью, Андре Віллаш-Боаш – усі дуже скрупульозно підходили до методології тренувань. Вона специфічна завдяки тактиці – португальці роблять на неї велику ставку. Я пішов подібним шляхом. Ще одна людина, що є великим прикладом для мене, – Вітор Фрад. Він створив напрямок тактичної періодизації, іншими словами, глобальне, комплексне бачення тренувань.

– Ви починали в Академіці з Коїмбри. Це ваш рідний клуб, за який виступали?
– Ні, тому що я не звідти, а з міста Пеніші, розташованого неподалік Лісабона. У 18 років грав там. До Коїмбри прийшов, коли вчився. Тоді вже був сфокусований на тому, щоб стати тренером.

– Як відбулося ваше знайомство з Луїшем Каштру?
– Це цікава та смішна історія. В Академіці я працював вісім років – спершу як тренер у нижчих дивізіонах, після в команді Б, потім технічним директором усієї академії. А Луїш Каштру тоді очолював академію Порту. Ми зустрілися в Мадриді на конференції УЄФА, почали говорити про тренування і гру, зрештою стали друзями. Приблизно за вісім місяців Луїш зателефонував мені й запитав, чи хочу я працювати Порту. Відповів, що хочу, однак мушу подумати. Усе-таки я був директором академії та професором на факультеті. Тоді я вже викладав, і все моє життя було в Коїмбрі. Проте, звісно, перехід до Порту для мене став стрибком. За кілька днів я змінив своє життя й опинився в Порту.

– Розкажіть про шлях, який подолали разом із Луїшем Каштру: Ріу Аве, Шавіш, Віторія Гімарайнш.
– У Порту я провів чотири роки: дубль, U19 і головний тренер U15. Луїш Каштру очолював молодіжний склад і деякий період першу команду. Так само він зателефонував і спитав, чи хочу я працювати з ним у Ріу Аве. Я запитав, скільки часу в мене на ухвалення рішення, й він відповів: одна година. Ми прийшли до клубу після 10-го туру та провели відмінний сезон, преса давала дуже позитивну оцінку. Команда перебувала внизу, а в підсумку ми майже дісталися Ліги Європи. Наступного сезону новим викликом для нас став Шавіш – це поруч із батьківщиною Луїша. Він хотів бути ближче до батька, який переживав тоді складний період. Торік його батько помер… Сезон запам’ятався. Шавіш роком раніше піднявся до вищої ліги, а нам вдалося набрати рекордну кількість очок. І ми знов максимально наблизились до зони Ліги Європи, хоча клуб маленький. Потім ми прийшли до Віторії Гімарайнш і сказали собі, що цього року точно потрапимо до турніру. Змогли посісти 5-те місце, опинилися в Лізі Європи, а команда демонструвала якісний футбол, що нас характеризував і став нашою маркою. Було багато варіантів, але, коли з’явилася пропозиція Шахтаря, ми не гаяли часу, а одразу вирішили, що це справді правильний крок уперед.

– Чи була пропозиція Шахтаря несподіваною? Що переконало вас зробити такий крок?
– Ми деякий час уже спостерігали за Шахтарем через португальців, що працювали тут. Бачили, що це клуб з відмінною структурою та якісними гравцями. Звісно, перша пропозиція, з одного боку, була сюрпризом. Шахтар виступає в Лізі чемпіонів, тут топ-рівень за організацією. Ми відчували, що не слід навіть міркувати про інші клуби.

– Якими є перші враження?
– Чудові. Структуру відмінно налагоджено: усі, від агрономів до генерального директора, добре знають, що потрібно робити, та віддаються праці. Для тренерів це обов’язковий момент. Тоді ми відчуваємо, що маємо переживати лише за планування тренувань і власні ідеї. У Шахтаря структура гранда. Плюс властивості гравців дозволяють відмінно вибудовувати процес.

– Що входить до обов’язків першого асистента Луїша Каштру?
– Бути ближче до головного тренера і допомагати йому в усіх рішеннях. Планування тренувань, стратегія й тактика, а також доступність 24 години на добу. Що ж до практичного боку занять, то це все, що пов’язано з логістикою та організацією вправ на полі. Плюс індивідуальні, здебільшого тактичні розмови з футболістами. У день матчу я на лаві поруч із Луїшем, намагаюсь аналізувати, читати гру й надавати зворотний зв’язок.

– Часто першого асистента вважають тим, хто відповідає за тактику.
– Не так. Луїш намагається обирати людей, щоб усі вони могли читати гру. Тренер із фізпідготовки теж мусить це робити. Найголовніше саме те, аби фідбек був від усіх тренерів. Проте я не маю специфічного першого завдання аналізу або фізпідготовки, а тому більше часу на тактику й стратегію.

– Португальські тренери дуже емоційні в тренувальному процесі. Це унікальна риса або характер?
– Просто це величезна любов до футболу і тренування, більш емоційний спосіб відчувати й продумувати гру. Можливо, пов’язано й з особливостями португальців… У нас діти виходять на вулицю і вже починають грати у футбол. Інші види спорту в Португалії на другому місці. Я не говорю, що це добре, однак такими є реалії.

– Яким ви бачите свій перший сезон у Шахтарі?
– Ми спробуємо успішно побудувати роботу, звісно, спираючись і на все те, що вже є в Шахтарі, чого досягли протягом останніх років. Так, усі люди різні. У нас є власні ідеї. Хочемо оптимізувати те, що маємо, зробити персональний внесок і домогтися успіхів. Цей клуб повинен вигравати трофеї.

– Кожен футболіст і тренер, починаючи кар’єру, бачить себе зрештою з трофеєм у руках. Який бажаєте тримати ви?
– У 20 років ухвалив рішення працювати для того, щоб колись потрапити до Ліги чемпіонів. Зараз мені 35, і я хочу переглянути свою мету. Можливо, заробити трофеї, про які мріяв. Дякувати Богу, ми вже виграли певні національні титули в Порту. Регіональні є також – як у тренера в академії. У майбутньому, звісно, хотілося б здобути міжнародний трофей. Однак слід рухатись крок за кроком. Ми працюємо щодня, нам не цікаво виграти будь-яким чином – необхідно робити це гарно. Футбол повинен бути якісним та атакувальним. Слід тішити вболівальників, аби вони відчували: команда домінує, а не ховається, вона має індивідуальність і креативність. Люби перемагати, але, навіть програвши, виходь і знов працюй так, щоб узяти максимум!

Нагадаємо, в минулому сезоні Шахтар забезпечив чемпіонство за кілька турів до кінця в матчі із Зорею. Ось як це було:

Долучайся до телеканалів Футбол 1 / Футбол 2 в Telegram, щоб першим побачити найкращі голи з топ-ліг: https://t.me/footballua_tv