Кирило Круторогов

Кирило Круторогов Фото:: Footballua.tv

Це відрядження повинно була стати моїм першим ефіром з іншої країни. Отримавши призначення на Суперкубок, з нетерпінням чекав цієї події. Не можу приховувати, я великий шанувальник іспанського футболу. Але минулий сезон привчив нас до англійських фіналів. А це апріорі дорівнює особливій атмосфері в місті і на стадіоні.

Готувався до ефіру більше тижня. Переглядав матчі команд на зборах, читав аналітику, вивчав цифри Wyscout. Хоча на старті сезону робити висновки з цього всього - досить невдячна справа. У відповідь тим, хто вгледів в моєму репортажі «заготовки» якихось юморних моментів можу сказати, що абсолютна більшість цих епізодів були спонтанними і ситуативними, до чого підготуватися заздалегідь просто неможливо. Власне, вони, як і певні «ляпи», які напевно трапилися під час ефіру - наслідок божевільних емоцій та адреналіну, які подарували Стамбул і стадіон. Градус напруги - колосальний, коментувати довелося більше 120 хвилин на високому пульсі в прямому сенсі. Забігаючи наперед, скажу, що після гри заснути зміг лише близько 7 ранку, і то неміцно і ненадовго. Але про все по порядку.

Ми прилетіли в Стамбул разом з журналістом Миколою Середичем і оператором Женєю Міранчуком в понеділок після обіду. Новий аеропорт Стамбула був введений в експлуатацію зовсім недавно і є найважливішим хабом між усіма континентами. Європою і Азією в першу чергу. Це ціле місто під дахом і він величезний. Там є не тільки звичний Duty Free, але і бутіки дорогих брендів, і більш скромні магазини і турецькі базари з солодощами та килимами...Власне, новий аеропорт повністю відповідає Стамбулу - такому ж гігантському і дуже різноманітному.

Здавалося б, часу до матчу було чимало. Але бачили Стамбул ми, в основному, з вікон транспорту, тому що роботи було дуже багато. Перше, що запам'яталося - «Поплакала і знов ....» у виконанні Kazka по місцевому радіо в таксі. Стадіон сподобався з першого погляду, ще коли ми проїжджали повз по дорозі в готель. Також з багатьох районів міста відкриваються приголомшливі види на Босфор або Мармурове море. За ним постійно пропливають кораблі - причому, не тільки для прогулянок кораблики або дорогі яхти, а й потужні суховантажі. Рух по воді - такий же інтенсивний, як і по дорогах. У повітрі відчувається трохи солоний аромат, улюблений багатьма. Над головами постійно кружляють чайки. Вони дуже цікаві, можуть заглядати і стукати у вікна, залазити на столи, вимагаючи їжі і уваги. Також в Стамбулі безліч котів. І ведуть вони себе також нескромно, як чайки. Іноді здається, що саме вони і є головними господарями міста. На березі або на мостах, де місцеві рибалки, скоріше, для забави, а не промислу, ловлять рибу, коти займають чільні місця, щоб отримувати з них данину і ділити здобич.

Ранок за день до матчу. Ми отримали акредитації та інструкції від УЄФА. Прийшли в медіазону стадіону найпершими. Близько 11 ранку. Хоча її офіційне відкриття планувалося на 14 годин. Скажу відверто, як тільки вийшов на трибуну і побачив свою коментаторську позицію - тоді і загорівся на 150%, хотілося почати коментувати прямо зараз же, за півтори доби до гри. Важливо було не перегоріти. Наші журналіст і оператор почали записувати матеріал на території арени. Я ж продовжив підготовку. До речі, найцікавіше, що за півгодини безпосередньо до гри мій планшет «осліп» і перестав знаходити потрібний Wi-Fi, тому інтернету я був практично позбавлений. Причому, здається, таке трапилося тільки у мене.

Потім ми відвідали прес-конференцію арбітрів матчу і керівника суддівського комітету УЄФА Роберто Розетті. Після невеликого виступу учасників, Розетті докладно розповів про VAR, показав переговори між рефері під час ігор і помічників у екранах. 

Далі - очікування і медіактівності навколо Челсі - прес-конференція гравців, Лемпарда і відкрите тренування протягом години. Можливість побачити зірок світового рівня на відстані витягнутої руки, почути їхню розмову, поспостерігати за їхньою роботою.

Знову пауза - і приїзд Ліверпуля. Склалося враження, що «мерсисайдці» зараз куди більш популярні і цікаві людям, ніж лондонці. Це стосується і бажання журналістів спілкуватися з Клоппом, і кількості преси на тренуваннях команд.

Після всіх передматчевих заходів Середич готував сюжет на ранковий ефір, а я провів тракт з Києвом, перевіривши зв'язок з рідним каналом через чужу апаратуру в коментаторській позиції. Це вкрай важливо, щоб уникнути можливих ексцесів, які можуть дуже негативно вплинути на весь ефір. Залишали ми медіазону останніми, близько 23-ї години.

У день гри збільшилася температура повітря, стало жарко і одночасно душно. Колеги поїхали знімати атмосферу в місті, я вирішив від них не відокремлювався. Багато вулиць були перекриті, і так завжди напружений трафік 12-мільйонного міста став ще більш напруженим і важким. Таксисти збільшували тарифи в 10 разів. На вулицях переважали червоні кольори - численні вболівальники «Ліверпуля» здорово гармоніювали з численними прапорами Туреччини. «Синіх» було помітно трохи. Ніяких конфліктів не було.

Ми вийшли з готелю, щоб їхати на стадіон, приблизно за 3,5 години до стартового свистка (жили ми в 2 км. Від місця проведення матчу), почав накрапувати дощ. Хоча синоптики нас до подібного не готували. Під'їхати до арени було практично неможливо. Хіба що на трамваях, які були забиті невимовним чином. Так що випрасувані нами костюми виявилися злегка прим'яті. Далі на нас чекали кілька кордонів поліції, величезний «різнобарвний» натовп - червоні, сині, чорно-білі «бешікташевци», жовто-сині фанати «Фенербахче», знову червоні, червоні і знову червоні.

Кирило Круторогов

Кирило Круторогов Фото: Footballua.tv

Атмосфера безпосередньо в чаші також вже була емоційною. Кортіло почати. Напередодні я думав, що важливо не перегоріти, але цього, на щастя, не сталося. За півгодини до початку матчу у мене було включення в нашу передматчеву програму «Студія лайв». Просто з бровки поля. Переді мною на цьому місці працювали поляки, вони звільнили позицію, перед самим включенням на розминку якраз вийшли «мерсисайдці» і ще далеко незаповнений стадіон зустрів їх потужним радісним шумом.

Після мені потрібно було піднятися на п'ять поверхів вгору і встигнути перевести дух. Ліфти найчастіше були зайняті.

Початок ефіру, вихід в on air, вступ - для мене завжди найвідповідальніший момент. Мені самому вкрай важливо почати чітко, без ексцесів, застережень, з'їдених букв. Якщо все проходить нормально - це істотно додає впевненості в собі.

Що було далі - ви чули самі. Емоції, емоції, емоції... Я виклався більше, ніж на 100%, весь залишився в грі. Щось мені вдалося, щось ні - інакше ніяк. Ідеальним для всіх глядачів ефір не буде. Тому професія коментатора вельми невдячна. Хоча ще з початку кар'єри знаю, що байдужість глядача куди гірше, ніж критика або навіть негатив. Але сам же ніколи не робив провокацій або навмисних моментів, що викликають обурення. Я не прагну до хайпу.

По ліву руку від мене працювали поляки, праворуч через прохід - французи, трохи нижче - англійці. Ближче до кінця матчу звернув увагу, що один з польських колег сходив в медіазону, приніс печиво, яким вони перекушували під час роботи. Розповів про це в ефірі, як щось незвичайне, що здивувало мене самого. І як ця інформація, зокрема, могла бути заготівлею? Я під час гри рідко встигав повернутися до планшета, який, як уже говорив вище, не мав доступу в інтернет, і ковтнути води. Голос сіл, я це чув. Але шкодувати його не збирався і не хотів.

Мені здається, для коментатора овертайми також небажані і не подобалються, як і для футболістів. Вони як би зайві. Тому що найчастіше ти працюєш по 90 хвилин і перебуваєш в тонусі ті ж 90 хвилин. Все, що більше - додаткове навантаження, з яким нелегко впоратися. Ось тільки коментатору, на відміну від команд, небажано збивати темп.

Під час гри на поле вибіг хлопець, що призвело до невеликої паузи. Після вирішального пенальті в натовп святкуючих футболістів і тренерів Ліверпуля спробував вискочити ще один глядач. А під час церемонії нагородження стався курйозний епізод, який помітив Микола Середич. Голкіпер «червоних» Адріан побачив на трибуні прапор рідної Іспанії і попросив одного з помічників тренера принести його. Той пішов, а коли швидким кроком, щоб встигнути на отримання медалі, повертався зі стягом назад, стюарди подумали, що це ще один небажаний гість і спробували затримати коуча. А тут ще й «притравили» підопічні - Салах, заливаючись сміхом, показував стюардам, мовляв, правильно-правильно, ми цього мужичка знати не знаємо, виведіть його подалі.

Після гри колеги записували атмосферу. Розповідаю ще одне цікаве спостереження. Люди виходили з трибун, хоч і в червоних футболках, але не прям вже дуже радісними і щасливими. Та тільки-но вони бачили підсвічування нашої камери, як підбігали до об'єктиву, починали кричати, співати і танцювати. Ось такі ось чудеса.

У готель поверталися пішки. Втомлені, але щасливі, що стали свідками цієї події і спробували передати Вам її атмосферу.

Стамбул уже не святкував. Стамбул спав. Спав навіть завжди активний там вітер. Вразила приголомшуюча тиша і розміреність. Розпрямилася водна гладь Босфору. Не спали тільки чайки...

Радимо також підписатися на Instagram-профіль Кирила Круторогова. Там ви зможете побачити цікаві кадри з роботи коментатора, роздуми про футбол і багато іншого цікавого.

Дізнавайся про результати матчів і дивись круті голи найпершим! Читай наш телеграм-канал.