Тарас Степаненко

Тарас Степаненко Фото:: Офіційний сайт Шахтаря

Якби не карантин, можливо, кожен з нас не мав би стільки вільного часу, аби задуматись. Задуматись над своїм повсякденним ритмом, над звичками, цінностями, пріоритетами та цілями в житті. І взагалі над самим життям та його перспективами. І футболісти тут не виняток. Хтось за ці тижні усвідомить, що зупинився у розвитку і захоче нового кар’єрного виклику. Інший зрозуміє, що вартий більшого. Але усім тепер однозначно вистачить часу переглянути свої футбольні амбіції. Спробую полегшити справу деяким українським гравцям, адже маю поради стосовно їхнього майбутнього. Отож, далі моя одинадцятка тих, хто має встигнути змінити клуб уже в найближче трансферне міжсезоння. А воно обіцяє бути рекордно коротким.

1. Руслан Малиновський

На його місці я вже давно втомився б щось доводити Джанп’єро Гасперіні. Але за ті скупі ігрові хвилини, які алленаторе надає Руслану, він щоразу показує, що один з топів в Аталанті. Назвіть мені хоча б ще один яскравий приклад того, хто у своїй команді вважається гравцем ротації і чий цінник при цьому ще й зростає? Прогрес Малиновського відчутний навіть тоді, коли має на полі усього 10 хвилин. Та все ж він не джокер. Гасперіні має це усвідомити. Або ж відпустити. Перепродати хавбека бергамаски зможуть ще дорожче, аніж купували його. Вигідним перехід буде і для самого Руслана. Охочих надати йому статус лідера ціла черга клубів. І до них все ж варто уважно пригледітись.

2. Андрій Лунін

Взаємодопомога українця і Ов’єдо взаємна. Клуб надає голкіперу довгоочікувану практику, а той відплачує надійністю у рамці. Але усі, і самі астурійці, розуміють - це дуже тимчасово. Адже Лунін - птах значно вищого польоту. І затримуватись у Сегунді йому не хочеться, та й напевно не варто. Звання чинного чемпіона світу U20, присутність у 20-ці найбільш обдарованих молодих футболістів сучасності. Так, ці регалії не означають пряму дорогу до основи Реалу, контрактом з яким Андрій пов’язаний. Та на даний момент максимум, що мадридці можуть запропонувати йому - це статус другого голкіпера і 10-12 матчів за сезон. Нагода тренуватися із найкращими у світі, плюс конкуренція із Куртуа - це не так вже й погано. А, знаючи можливості самого Луніна, не сьогодні, так завтра або післязавтра і сам бельгієць опиниться у нього за спиною. Це лише питання часу, який українцеві якраз слід використати з користю.

3. Віталій Миколенко

Знаєте, який відсоток респондентів назве Циганкова тим, кого Динамо першим має відпускати до топ-чемпіонату? 99,9. Однозначно. І до них, мушу сказати, я не входжу. Останній сезон Віктора складається напрочуд нестабільним. Відтак навряд чи за ним прямо зараз прийде гранд. І тим паче прийде з товстим гаманцем. Хавбеку ще варто видати бодай один потужний футбольний рік, аби клуби з провідних чемпіонатів, навіть очима не моргнувши, не шкодували округляти суми у більший бік. А от для кого ідеальний момент для переїзду, так це для Миколенка. Його талант уже цінять на серйозному рівні. Він же у свою чергу показав, що буде вартий кожного вкладеного у нього євроцента. У свої неповні 21 Віталій не є гравцем далекої перспективи, а прямо зараз готовим для виконання найвищих завдань. Головне лиш не втратити момент. А він уже настав.

4. Мар’ян Швед

Люди, котрі близько працюють із ним, найбільше у ньому цінуюють працелюбність, самокритичність і тверезий погляд на очевидні речі. Навіть якщо вони і занижують його можливості як футболіста. Швед не соромиться визнавати, що у Селтику губиться на тлі партнерів. Що ті ліпше підготовлені до силового футболу. Як на мене, це бачення має слугувати імпульсом до змін. Не факт, що «кельти» погодяться уже зараз продати Шведа, якого розглядають як інвестицію. Але, гадаю, клуб не чинитиме опору для оренди. А вона, по-перше, подарує вінгеру ігровий час. По-друге, поверне впевненість у собі, а з нею і ледь не втрачені перспективи. Для гравця лиш головне - не прогадати із напрямком поїздки. Йому точно не варто залишатися на Туманному Альбіоні, де його й надалі змушуватимуть битися й змагатися. Шведу потрібно творити, креативити, комбінувати. Одним словом, грати, а не боротися на полі.

5. Роман Яремчук

За ним полюють вже не один рік. Галатасарай, Рома. Плюс, за моїми даними, ще один гідний клуб з Франції. І дуже слушно, що на ці пропозиції ані Гент, ані сам гравець не спокусився. Оскільки переходив би він для посилення конкуренції - не більше. Зараз він зміцнів, здобув авторитет на міжнародному рівні і найголовніше - навів свій приціл, а, значить, покращив реалізацію. Яремчук - готовий бомбардир, який поряд з потужнішими партнерами у клубі, з легкістю може забивати 20+ м’ячів за сезон. Його перехід до більш сильного чемпіонату назріває. І від цього виграють усі - передусім сам гравець, збірна України і, звісно, Гент. Бельгійці можуть зірвати немалий куш у вигляді 12-15 млн. євро, що у нинішніх економічних реаліях ой ще які гроші.

6. Іван Петряк

Про головного ньюзмейкера торішніх угорських видань зараз говорять куди менше. Петряк просто не переходить з табору одного клубу до принципового і заклятого ворога. Хоча при цьому тримає власну марку і так само вражає стабільністю і результативністю. Чемпіонат Угорщини - прекрасний трамплін адаптації до футболу західної Європи. Але затримуватися там надовго однозначно не варто. І, як на мене, назрів момент переїзду до соліднішого чемпіонату. Таким може слугувати навіть Бельгія або Нідерланди. Іспанія, Італія чи Франція - взагалі та ідилія, в якій Іванові вдалося б легко і швидко себе знайти.

7. Владислав Супряга

Історія цього футболіста - це найкращий приклад того, як варто доводити свою профпридатність. Причому в очній дуелі із тим, хто тебе списав з рахунків. Шкода лиш, що хет-триком Супряга відзначився у ворота команди Михайличенка, для повної іронічності ситуації на лавці Динамо мав бути Хацкевич. Так, тренер у Києві змінився. Підозрюю, змінилося і сприйняття Супряги. Це навряд чи виглядає як порада, швидше як віщування - наступного сезону Владислав точно має повернутися до столиці. Уже зрілим і маститим голеадором, для якого вже не буде за щастя вихід на заміну. За тимчасової відсутності у команді Бесєдіна, саме Супряга має стати тією персоною, на яку в атакувальній ланці Динамо зробить ставку. І з боку нападника виправдати надії - його святий обов’язок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Стамбульське диво» Ліверпуля і поразка Роналду від Шевченка: п'ятірка найкращих матчів від Ігоря Бурбаса (ВІДЕО)

8. Тарас Степаненко

У той час як найбільш ласим шматком серед «гірників» є Матвієнко, я вирішив не включати його до свого списку. Адже змінити чемпіонат на більш сильний Микола ще встигне. Якщо не найближчого літа, то наступного, не сумніваюсь у цьому. А от для кого потяг у західну Європу поволі відходить з перону, так це для Тараса Степаненка. І я вважаю, або зараз він стрибне в останній вагон, або вже ніколи. І навіть не змагаючись з умовним Кристал Пелас чи Вест Гемом за медалі, самою присутністю у найсильнішій лізі світу він уже втілить свою футбольну мрію дитинства - грати в Англії. Інакше вже ніколи. У Шахтарі Тарас виграв золото будь-якої можливої проби, тож не сумніваюсь - давно готовий до нового виклику у житті.

9. Єгор Назарина

Ще рік тому він зарікався не повертатися до України, рівень чемпіонату якого не відповідає його амбіціям. Але склалося саме так, що доля заслала Єгора у річне відрядження на батьківщину. Тут у далеко не найсильнішій команді він швидко привернув до себе увагу. А згодом своїм футбольним інтелектом змусив нового тренера будувати гру команди саме навколо нього. Їдучи до Львова, Назарина давав собі ще одну спробу заявити про себе. Критиків, хто вважає, що це не вдалося, і вдень з вогнем не відшукаєш. І понині хавбек регулярно отримує запрошення від клубів із заходу. Але цього разу йому важливо не помилитися із вибором. Адже повертатись до України за ігровою практикою точно знову не захочеться.

10. Олександр Зубков

Мене не дивує, чому до збірної України викликають Харатіна, але у трансферних плітках угорців фігурує не він, а його співвітчизник - Зубков. Амплуа Олександра більш атакувальне, тож результативна статистика швидше привертає увагу інших клубів. Якщо дійсно існує бодай мізерний шанс переїхати до Італії, про який наполегливо говорять у кулуарах, треба чіплятися за нього обома руками і усіма 32-ма зубами. Навіть якщо це не клуб, що претендує на єврокубки. Навіть якщо це аутсайдер. Це усе одно можливість проявити себе проти сильніших суперників, це нагода зростати в ігровому плані. А це те, що якраз Зубкову і потрібно в його нинішньому розквіті сил.

11. Олександр Андрієвський

Я не прихильник вважати, що цей футболіст банально програв конкуренцію. Як на мене, Андрієвський просто перебуває не у тому місці і не у той час. Йому однозначно потрібно вийти з зони комфорту. Просте перебування на контракті, нехай і однієї з найкращих команд країни - не межа футбольних мрій. Іноді варто зробити крок назад, аби потім стрибнути на два уперед. І це варіант Олександра прямо зараз. Інакше він ризикує залишитись нереалізованим футболістом, який у потрібний момент не зважився на зміни.

 

Дізнавайся про результати матчів і дивись круті голи найпершим! Читай наш телеграм-канал.